Наша молитва, це немов би плуг, яким ми зорюємо наше серце, щоб на цій обробленій молитвою землі могло добре проростати зерно нашого покликання. Саме для того щоб пізнавати своє покликання, потрібно постійно молитвою обробляти глибину нашого серця. Бо живучи в цьому матеріальному світі, контактуючи з ним, ми дуже швидко самі від нього матеріалізуємось. Тому потрібно постійною молитвою одухотворювати наше єство та «обробляти» і «підливати» натхнення, які приходять від Бога.
Потрібно своє тверде серце, яке постійно твердіє через постійний і неминучий контакт з цим матеріальним світом, розм’якшувати молитвою. Серце повинно буде готове прийняти Слово Боже, бо турботи, клопоти цього світу призводять до затвердіння-зматеріалізування нашого серця. Через молитву потрібно знову і знову його спушувати, щоб воно було обробленим ґрунтом, готовим до прийняття насіння Божого.
Дбаймо про чистоту своїх сердець, де знову і знову проростають ті чи інші залежності. І це має відбуватись безперестанно, щоб натхнення від Бога могли проростати і зростати. Тому молитва — це також як життєдайний дощ ласки, благодати, світла і миру. Молитва — один із найголовніших шляхів пізнавання Божої волі.
